Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ропухатий

Ропухатий, -а, -е. Толстый, раздутый подобно жабѣ. Вх. Лем. 463.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 65.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОПУХАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОПУХАТИЙ"
Діва́сенька, -ки, ж. Ум. отъ дівася.
Дов'яза́ти Cм. Дов'язувати.
Живої́д, -да, м. Живьемъ съѣдающій, — говорится о зломъ, безжалостномъ человѣкѣ. Чому мене не віддали куди инше, а в сю прокляту свинарію, під сих живоїдів? Св. Л. 261.
Колесувати, -сую, -єш, гл. Колесовать. Відьом же тут колесували і всіх шептух і ворожок. Котл. Ен.  
Набі́дкатися, -каюся, -єшся, гл. Наговориться о своей бѣдѣ, о своемъ горѣ.
На́рістка ж. Телка. Екатер. у.
Недугувати, -гую, -єш, гл. = нездужати. Зосталася сама самісінька недугуючи. МВ. ІІ. 14. Недугувала з місяць. Мир. Пов. II. 78.
Ошурка, -ки, ж. Металлическіе опилки.
Татаронько, -ка, м. Ум. отъ татарин.
Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОПУХАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.