Гружля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Втаптывать, вдавливать. Ходя воли по озимені та й гружляють, бо земля мокра.
До́ків нар. = докіль. Доків була я в мамочки, куди йшла, — співала.
Короленко, -ка, м. = королевич. Дасть тобі король червоний корогов, а королиха — полумисок червонців, а короленко — вороного коня.
Кряч, -ча́, м. Жердь, которой поворачиваютъ бревно: при постройкѣ дома, сарая нужно бываетъ положенную уже на стѣны, но еще не прикрѣпленную, матицу перевернуть; тогда туго обматываютъ ее веревкой и въ петлю, которой оканчивается она, продѣваютъ кряч, жердь, при помощи которой бревно переворачивается. Крячем можно хоч яке дерево криве у сволоці повернути чи так, чи инак.
Мерест, -ту, м.
1) Лягушечья икра.
2) Низкія болотныя травы.
На́дих, -ху, м. Вдохновеніе, наитіе. Надих правдивої релігії. Ми всі під надихом твоїм, як струни, грімим-рокочемо лицарські думи. Повінуло тоді по хуторах поетичнім надихом.
Накупи́тися Cм. і. Накупатися.
Попарубкувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть парнемъ. Попарубкував трохи, то його й женимо.
Тьху I въ выраж. що тьху. Сколько духу, сколько силы. тьху да́ти. Задать. Ти мусиш ворогам тьху дати. Въ томъ-же значеніи: чим тьху: А ну! чим тьху навтіки драть!
Хавела, -ли, ж. Дырка во 2-мъ дышлѣ воловьей запряжки (війце), въ которую вставляютъ колокъ для удержанія ярма (притика).
