Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гони́ця, -ці, ж. 1) Корова во время течки. 2) Сладострастная женщина. Желех.
Дзвінки́й, -а́, -е́. Звонкій, звучный. Горщик дзвінкий. Черкас. у. Голос дзвінкий. Черкас. у. Дзвінкий регіт такий чути, що пит і роскочується. МВ. ІІ. 182.
Доставля́ти, -вля́ю, -єш, гл. Доставлять. Під тую свічку шість волів запрягли, під Почаєвську гору в манастир доставляли. Чуб. І. 162.
Луна́ти, -на́ю, -єш, гл. Откликаться (о звукѣ), раздаваться. Так співає, аж по селу лунає. МВ. І. 93. А про мене... лунала луна, що в мене купи, дак усе пійде в руку. Г. Барв. 418.
Млина́рський, -а, -е. Мельничій.
Оскубуватися, -буюся, -єшся, гл. = оскубатися. Качки оскубуються — дощ буде. Ном. № 13401.
Родительський, -а, -е. Родительскій. Родительська любов. Левиц. І. 242.
Стадня, -ні, ж. = стайня.
Торохтілка, -ки, ж. Родъ дѣтской игрушки: полый шарикъ или ящичекъ, наполненный малыми шариками, внизу ручка; отъ сотрясенія — стукъ. Ум. торохтілочка.
Шкаралюща, -щі, ж. Скорлупа яйца. ЕЗ. V. 208.