Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

викликати 1

Викликати 1, -каю, -єш, сов. в. викликати, -чу, -чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у поход викликали. Макс. Виклич мені дівча з хати. Мет. 19.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 163.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКЛИКАТИ 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКЛИКАТИ 1"
Бережкий, -а, -е. Осторожный, берегущійся. Бережкий чоловік не піймається в лісі. Міусск. окр. Дика вушка бережка. Волч. у.
Божка, -ки, ж. = божіння. Шух. І. 41.
Гика, -ки, ж. = гич. Вх. Лем. 403.
Довба́ння, -ня, с. Долбленіе.
Подосиджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Досидѣть (о многихъ). Де це ви сидите? Подосиджувались, що вже й вечір.
Поскупати, -паю, -єш, гл. Скупить. Поскупав у людей землю, та й не озьме його кат. Лебед. у.
Посовиніти, -ні́ю, -єш, гл. Побыть въ полубезсознательномъ состояніи, въ опьяненіи. Сидить Петро дуже п'яний, держить у руці десятку, а Іван як ухопить її та й хода. — Що ж йому на те Петро сказав? — Аж нічогісінько: посидів ще трохи, посовинів-посовинів та й пішов собі з шинку. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Потішувати, -шую, -єш, гл. = потішати. Була вона вродливов паннов, мудро ученов, завше тама потішувала. Гн. І. 140.
Середущий, -а, -е. = середульший. Наймолодший сідельце несе, середущий собірається. Чуб. V. 985.
Скула, -ли, ж. Нарывъ, вередъ, болячка. Желех. Ум. скулка. ЗЮЗО. I. 128.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКЛИКАТИ 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.