Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Засторцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = запроторити. 1) Куди це ти засторцювала мою ложку? 2) Та я його засторцював у наймити.
Наре́чений, -а, -е. Нареченный. Робимо вкупі, молотимо і в гаях рубаємо з нареченим тестем. Вийди, мати, з хати, познавати дитяти: вчора було наречене, а тепер повінчане. наречена. Невѣста. наречений. Женихъ. А ось і моя наречена! сказав Сомко, обернувшись до Лесі.
Опас, -су, м. Небольшое мѣсто для пастбища въ саду или огороженномъ лугу.
Парубкування, -ня, с. Жизнь парня.
Плиття, -тя, с. соб. Плиты.
Попідтинню нар. Подъ плетнемъ, подъ заборомъ.
Порозбужувати, -жую, -єш, гл. = порозбужати.
Хапанка, -ки, ж.
1) Воровство, кража. Ей, лови його, хапанка! — кричить видющий.
2) Взятка.
3) Торопливость, поспѣшность. Не хапанка на Іванка.
Шкапина, -ни, ж.
1) = шкапа.
2) Снятая конская кожа.