Городо́чок, -чка, м. Ум. отъ го́род.
Ду́мний, -а, -е. 1) Задумчивый, мыслящій. І думнеє чоло похмарніло. 2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами?
Замчи́ще, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стоялъ замокъ, также и развалины замка. Про це замчище... у церковних записах, кажуть, є переписано про все: і коли ті вали повисипувані, і хто тії мури мурував, що тепер од їх тільки цегла та камінячки валяються. Як Си то ти, Богдане п'яний, тепер на Переяслав глянув та на замчище подививсь.
Їхній, -я, -є. = їх. Стає їм (звірам) їхнього розуму тільки на те, щоб вимостити гарне кубельце. Перейшов у їхню віру.
Колісник, -ка, м. Колесникъ.
Надвози́ти 2, -вожу́, -везе́ш, гл. Свезти часть чего. Уже надвозили трохи жита з лану.
Отакувати, -кую, -єш, гл. Атаковать. Не на те я, миле браття, Січ оплакувала, ой щоб я вам степи — луги та назад вертала.
Переглежувати, -жую, -єш, гл. = переглядати.
Стул, -ла, м. = матня.
Труснути, -ну, -неш, гл. Тряхнуть.