Валькувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Дѣлать изъ глины стѣны постройки.
2) Обмазывать стѣны толстымъ слоемъ глины.
Вихати, -хаю, -єш, гл. Махать, размахивать. Ой там Івась конем іграє, коп'є вихає. Не вихай бо дуже віником, бо курява встає.
2) Лягать. Ич, як кобила задом виха!
Гірняк, -ка, м. Горецъ.
Кісся, -ся, с. Рукоятка у косы, косовище.
Му́ка 1, -ки, ж. Мука, мученіе, страданіе. Він терпів муку од свого кохання. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. на муки давати. Мучить, терзать. Били мене, били, на муки давали.
Побіл, -лу, м.
1) Бѣлая глина.
2) Побѣлка.
Почмихати, -хаю, -єш, гл. Нѣкоторое время чмихати. Подивилась, почмихала... сказано, знахарка: зараз почула щось непевне.
Рісити, -рішу, -сиш, гл. = рісувати.
Трухнути, -ну, -неш, гл. = трухніти. Млію я, трухне моє серце.
Угниличувати, -чую, -єш, сов. в. угнили́чити, -чу, -чиш, гл. О лѣсныхъ грушахъ: давать, дать полежать, чтобы созрѣли.