Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

самостайний

Самостайний, самостійний, -а, -е. Самостоятельный. О. 1862. І. 79; X. 1.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 100.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОСТАЙНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОСТАЙНИЙ"
Безлюдень, -дня, м. = безлюдько.
Комарник, -ка, м. Родъ шалаша для пастуха овецъ. Вх. Зн. 27.  
Налютува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Назлобствоваться.
Огрібач, -ча, м. Палка, которой подгребаютъ горящіе угли. Шух. І. 97.
Сласний, -а, -е. Лакомый. На сласний кусок найдеться куток. Ном. № 12011.
Стоніг, -но́га, м. Мокрица, Oniscus murarius. Вх. Пч. І. 7.
Укапати Cм. укапувати.
Утрактувати, -тую, -єш, гл. Угостить.
Шляхетство, -ва, с. 1) Дворянство. 2) соб. Дворяне. Та слухали, як шляхетство навісне гукає. Шевч. 130.
Шмата, -ти, ж. Лоскутъ, ветошка, тряпка. Якась брудна шмата. ЕЗ. V. 200.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова САМОСТАЙНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.