Вирячувати, -чую, -єш, сов. в. вирячити, -чу, -чиш, гл. — очі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку.
Завинова́титися, -чуся, -тишся, гл. Задолжаться, войти въ долги. Завиноватився я людям багато.
Натомлювати, -люю, -єш, сов. в. натоми́ти, -млю́, -миш, гл. Утомлять, утомить.
Неслух, -ха, м. Непослушный человѣкъ.
Різанець, -нця, м. Евнухъ.
Розвиток, -тку, м. Развитіе.
Слух, -ху, м.
1) Слухъ. Слухом ніколи не слихано, да й видом ніколи не видано, щоб такая буря злая на козаків так моцно виступала й уставала.
2) Вѣсть, слухъ. Прийшли слухи до милої, що милого вбито.
3) мн. Уши. Зараз одчинились йому слухи. Заячьи уши. Знає свиня, — шанувавши сонце святее, образи святії і слухи ваші, — що перець.
Смага, -ги, ж. Сухость губъ, воспалительный налетъ на губахъ отъ жажды и труда. У горлі пересохло, смага губи попалила. Дай води прогнати смагу. Кровава смага на губах. Ум. смажка. Яблучок, сливок — смажку прогнати по дорозі.
Уговор, -ру, м. Условіе, договоръ. Уговор паче грошей.
Шкода 1, -ди, ж.
1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Слова шкоди не нагородять. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок.
2) Человѣкъ, часто причиняющій вредъ, шаловливый, проказникъ. Ну й шкода оцей хлопець, — нічого за їм у садку не вдержиш. То же и о животныхъ, склонныхъ къ потравамъ и пр.
3) Какъ нарѣчіе: жаль. Теплий кожух, тільки шкода — не на мене шитий. Нема Петра, тілько Гриць, шкода ж моїх паляниць.
