Заба́нювати, -нюю, -єш, сов. в. заба́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Дурно вымывать, вымыть. 2) Терять, утерять при мытьѣ. Понесла плаття на річку та один рушник десь і забанила.
Заги́нути, -ну, -неш, гл. Погибнуть. Не загинув єси у неволі, не загинеш із нами, козаками, на нозі. Дума. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Ратуй мене, мій батеньку, ратуй, не дай мені да й загинути.
Зазнако́митися, -млюся, -мишся, гл. = зазнайомитися.
Законода́вець, -вця, м. Законодатель.
Занедба́ння, -ня, с. 1) Пренебрежете, оставленіе безъ вниманія, нерадѣніе. Защеміло серденько в моєї Лесі од того занедбання. Рідна мова, мова великих предків, пійшла в неї у занедбання. 2) — себе́ само́го. Самоотверженіе. Дух повен жертви, повен занедбання себе самого для добра людського.
Злотечко, -ка, с. Ум. отъ злото.
Обоз, -зу, м. Лагерь, станъ. Сина посилав до військового обозу, а сам знав одну церкву. Пусти мене, коменданте, з обозу до дому.
Позліплювати, -люю, -єш, гл. Слѣпить (во множествѣ).
Поступатися, -паюся, -єшся, сов. в. поступитися, -плю́ся, -пишся, гл.
1) = поступати, поступити 1. Поступається назад. Боже вас борони на каждім поступі, де ся поступите. Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш.
2) = поступати, поступити 2. Нічим не поступиться бісова скнара. Максим поступився везти хуру, а далі й не схотів. Чи мені ж та поступатись полем тобі й морем?
Хвиля, -лі, ж. 1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. 2) Буря, порывы вѣтра. Хвилею багато яблук позбивало. Гряд з хвилею. 3) Минута, время. В добру хвилю чекай злої. Ото по тій хвилі я пішов до пана. 4) Хорошая погода. Ум. хвилька, хви́ленька, хвилечка. Часом прийде хтось до хати на хвильку.... мусиш сісти хоч на хвилю. Ото той волик несе їх, і так несе: що хвилька, то й милька. Зустрілись на одну хвилечку.