Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Безконечне нар. Безконечно.
Заніми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Сдѣлать нѣмымъ. а бода́й тя заніми́ло! (Камен. у.) — пожеланіе равносильное: типунъ тебѣ на языкъ!
Згріша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. згріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Согрѣшать, согрѣшить. Чоловік шо ступить, то згрішить. Ном. № 99. Коваль згрішив, а шевця повісили. О. 1862. X. 34.
Злословити, -влю, -виш, гл. Злословить. І хто твоє ім'я злословить. К. Псал. 155.  
Колосій, -сія, м. О Раст.: Колосистый. І овес самосій, і ячмінь колосій. Чуб. III. 266. Овес-колосій. Грин. III. 55.
Луци́пір, -ра, м. = люципер.
Лю́тість, -тости, ж. Ярость, свирѣпость. Стор. МПр. 61. Котл. Ен. V. 68.
Опускати, -каю, -єш, сов. в. опустити, опущу, -стиш, гл. 1) Опускать, опустить. Як зачали Бондарівну у гроб опускати, ой то казав пан Каневський ще жалібніш грати. Чуб. V. 428. 2) Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Щоби вас Бог не опускав. Чуб. I. 89.
Скергеля, -лі, об. Болѣзненный человѣкъ.
Фаркнути, -ну, -неш, гл. Вспыхнуть. Фиркне поломін хутко. Вх. Лем. 477.