Віщун, -на, м. Вѣщунъ, предсказатель. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Під бороною з залізними або осиковими зубцями можна виховать пса віщуна-ярчука.
Гачок, -чка, м. Ум. отъ гак. Крючекъ. Скуй гачок на удку.
Двигони́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = Двигатися. І отворив Бог великі кити і всяке живе твориво, всяке повзюче, що двигонить у водах.
Злебені́ти, -ню́, -ниш, гл. Попасть, схватить. Зараз жид злебенив його та й заправив у поштарі.
Лисиченя́, -ня́ти, с. = лисеня. Ум. лисиченя́тко, лисиченя́точко.
Молоди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Молодиться. Не вважаючи на свою дохожалість, вона любила молодитись. Лев. Пов. 168. 2) безл. Молодиться. Собираются тучи; то тучи, то снова прояснится. Молодиться на дощ. Молодиться-молодиться, та й дощ не піде. Воно ся молодить, — може дощ буде. 3) Покрываться сыпью красной или пузырчатой. Дитина цвіте, тільце молодиться.
Накри́кувати, -кую, -єш, сов. в. накри́кнути, -кну, -неш, гл. Дѣлать, сдѣлать удареніе на словѣ, выкрикивать, выкрикнуть слово. — Час їхати! — Та вона ж голодна, серце... Дивись, як змерзла! — Я змерзла, я, я! — та так уже на те я накрикує.
Удаватися, удаю́ся, -є́шся, сов. в. уда́тися, удамся, удасися, гл. 1) Предаваться, предаться, отдаваться, отдаться, пристращаться, пристраститься, заниматься чѣмъ. Не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь. Не вдавайся в гульню. Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся. Зімою столярує, а літом у хліборобство вдається. Се просто іволга зоветься; вона із саду в сад літа, то вишні гарно об'їда, то оббива горох, а в співи не вдається. Въ значеніи: обращаться къ Помощи чего. Не вдавайся в ворожки, не вдавайся в ліки, бо пропав вже твій синонько ти пропав навіки. Cм. вдарятися 4. 2) Входить, вбити, пускаться. Не вдавайся в сварку, бо будеш битий. Не хотів з ними в розмову вдатись. Не вдаватися в жадне право. Не входить ни въ какія тяжбы. 3) Обращаться, обратиться къ кому. Вдались до хазяйки. До ворожки вдалися. Вдився собі до людей добрих. Ой удався козак Нечай до коня словами. 4) Отправляться, отправиться куда. Думку думати: куди б то ся вдати? Гриць-козак задумався, в козацькоє військо вдався. 6) Прибѣгать, прибѣгнуть къ чему. У суд удаватись я не хотів. А ти, мій миленький, в прозьбу не вдавайся. 6) Удаваться, удаться, удачно выйти. Коровай наш вдавсь. Удалась варенуха. Щоб удалась капуста, то треба зачинить шаткувать на сьомім дні, як молодика настане. 7) Родиться съ извѣстными качествами, способностями. Ой біда мені, що я не вдався. Уродись, та й удайсь. Який удався, такий і згинеш. Удався він високий, здоровий. Удалась така лінива. Ой чого я такий вдався без щастя, без долі. — в кого. Пойти въ кого, родиться похожимъ на кого. На виріст і на силу, і на личко у батька вдався. Молодая дівчинонька в козака вдалася: такі очі, такі й брови, така й головонька. І мій батько такий мався, і я в його вдався. — до чого. Быть способнымь къ чему. Він до роботи вдавсь. Усяк до чого небудь вдався.
Учепитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Зацѣпиться. Воли не стоять.... ярмом учепились. 2) — за. Ухватиться, схватиться за, прицѣпиться къ. Учепиться за поли. Стар. Як реп'ях той. учепиться за латані поли. Хоть же я, молода дівчино, в полі заблужуся, — ти прийдеш жито зажинати, я за тебе вчеплюся. 3) Съ род. п., съ предл. до или безъ него. Пристать, привязаться. Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. Учепився, як гріх села. 4) Прорости и укорениться. Дарма, що зерно зверху не гаразд заволочено, а підуть дощі, то воно вчепиться.
Учителювати, -люю, -єш, гл. Учительствовать, быть учителемъ.
