Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гу́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. І. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Ном. № 13672. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманій человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Ном. № 2654. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. Ном. № 13672. 3) Труть. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. ІІ. 202. Нема ні кресала, ні губки. Грин. І. 219. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колышка до колышка. Употребляется какъ мѣра полотна: Одинадцять губок полотна було. Н. Вол. у. Цілу губку я уткала. Черниг. у. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается изъ двухъ губок». Вас. 171. 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. I. 137.
Ми́лость, -ти, ж. 1) Милость, милосердіе. Що день хвалили Бога за Його милость. Кв. І. милость на кого кла́сти. Миловать кого, прощать кому изъ сожалѣнія. Це ще я милость на його кладу, що не позиваю, а то було б йому. Конст. у. 2) Любовь. О Боже мій несконченний! що ся тепер стало! Як то віра, так то віра, а милости мало. Н. п. Як бись знала, що то милость може, казала б сь: оженися. Гол. III. 289. 3) ваша милость. Ваша милость (титулъ). Просимо вашої милости і на обід. Левиц. І. 4) милость божа. Раст. Myosotis palustris. Шух. І. 21.
Напаха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Надушиться, пропитаться запахомъ. У садочок пійду, — васильками напахаюсь. Н. п. Напахаєшся зіллячка розмаринового, націлуєшся личенька рум'яного. Н. п. Ти по чужих степах находився, руської кости напахався, то вона коло тебе й пахне. Рудч. Ск. І. 85. Москаль, напахався московського духу. О. 1862. V. 40.
Підсилок, -лку, м. Подкрѣпленіе. Левч. 107.
Попідпікати, -ка́ю, -єш, гл. Подпечь, поджарить (во множествѣ).
Порозбризкуватися, -куємося, -єтеся, гл. Разбрызгаться (во множествѣ).
Похіснуватися, -нуюся, -єшся, гл. = покористуватися.
Праонук, -ка, м. = правнук. Стане тобі його на ввесь твій вік і ще й дітям, онукам і правнукам твоїм останеться. Чуб. II. 361.
Просвіщатися, -щаюся, -єшся, гл. 1) = просвічатися. 2) Свѣтить. Ти, місяцю, просвіщайся. Мет. 76.
Ужарити, -рю, -риш, гл. 1) Ужарить, дожарить. Добре вжарила гуску. 2) = ушкварити. Як ужарив козака — аж курява встала. 3) Ударить. Він її як ужарив, то вона.... на дванадцяті сутки здохла. Грин. І. 157.