Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Бутель, -тля, м.
1) = пляшка.
2) = сулія.
Кружець, -жця́, м. Въ прялкѣ для шерсти — катушка, на которую постепенно наматывается спряденная шерсть.
Куштувати, -ту́ю, -єш, гл. Пробовать, отвѣдывать. Хто лихом жартує, той його куштує. куштувати борщі всякі. Часто перемѣнять мѣсто жительства или должность.
Недовчений, -а, -е. Недоученный.
Попродовбувати, -бую, -єш, гл. Продолбить (во множествѣ). У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить.
Пороскущуватися, -щуємося, -єтеся, гл. Разростись кустами, раскуститься.
Привикати, -ка́ю, -єш, сов. в. привик(ну)ти, -ну, -неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Голуб, мати, голуб, мати, к вікну прилітає. «Давай, доню, принадоньку, нехай привикає».
Тонити, -ню, -ниш, гл. Дѣлать тонкимъ, тонко рѣзать. Не тони, не мали: на цілий бохонець завали, бо ти видиш мою нужду, що я ззім.
Угор, угра, м. 1) Венгерецъ. Угри і ляхи біди додають. 2) угор = вугор.