Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

скочити

Скочити, -чу, -чиш, гл. 1) Вскочить. Як схоче, то й на гору скоче. Ном. № 2697. 2) Соскочить. Тілько що прибіг до терну, а вона і скочила з його. Рудч. Ск. І. 54. 3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Левиц. Пов. 352. Скоч куди хоч. Мил. 57.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 141.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СКОЧИТИ"
Витривал, -лу, м. Невспаханное мѣсто между полями. Ми сіли на витривалі. Екатер. у. (Залюб.). Испорченное — интервалъ?
Вірно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. Ном. № 8757. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. І. 70.
Домча́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Домчаться.
Допівзруйно́ваний Полуразрушенный.
Достогна́тися, -гну́ся, -нешся, гл. Достонаться.
Дурноля́п, -па, м. Говорящій наобумъ, не подумавъ.
Знакомитель, -ля, м. Знакомый. У мене є в Охтирці знакомителі. Харьк. у.
Кроїти, крою, -їш, гл. = краяти. Про те знає швець та кравець, що він буде кроїти. Ном. № 9577. Як будуть козаче то тіло кроїть. Федьк. III. 152.
Солодючка, -ки, ж. Родъ дѣтской игры. Ив. 13.
Шкурка, -ки, ж. 1) Ум. отъ шкура. 2) Кожица на плодахъ. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне. Дещо. 3) Пленка. Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне. Ном.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СКОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.