Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

слава

Слава, -ви, ж. 1) Молва, слухъ; толки, пересуды. Синиця славу распустила, що хоче море запалить. Гліб. Тим до неї не горнуся, що слави боюся. Чуб. V. 83. Не бійсь слави, не бійсь слави, не бійсь поговору: я за славу сама стану, ще й виговорюся. Мет. 105. Стала слава, стала слава, стали й поговори ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. добра слава. Хорошая репутація, честное имя. Не сироти малі діти, що неньку сховали: їм зосталась добра слава. Шевч. недобра слава. Дурная репутація. Вона чесного роду і не накине на себе недоброї слави. Стор. МПр. 52. слава-поговір. Дурная молва. Ой була слава-поговір, ти не моя, серденько, я не твій. Чуб. V. 226. набіра́тися слави. Подвергаться осмѣянію, позорить себя. Ой ізвівши, на коника сівши, — зоставайся, слави набірайся. Мет. 15. Як ми любилися, та й не побралися, слави-поговору понабіралися! Мет. 84. славу чинити, сі́яти. Разлашать, дѣлать шумъ. Та бо мовчіть уже, тітко! Хоч тепер мовчіть — не чиніть слави, голубочко. Федьк. А на мене славу сіють. Грин. III. 185. у славу вво́дити. Позорить, компрометировать. Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу. Чуб. у славі ходити. Позорить себя. Ой сама ж ти, дівчинонько, та у славонці ходиш. Чуб. 2) Слава. Шевч. 46. Полягла Кішки Самійла голова.... Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна поміж козаками, поміж друззями, поміж рицарями! АД. І. 219. славу учинити. Високу могилу висипали і прапірок у головах устромили і премудрому лицареві славу учинили. АД. Ум. славонька, славочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 148.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛАВА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛАВА"
Грузи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. Истаптывать, мѣсить ногами размягченную дождемъ землю. Кіньми двора та й не грузіте. Чуб. IV. 410.
Дві́сті, двохсо́т, чис. Двѣсти. Єв. Мр. VI. 37. Покидаю тобі, молода дівчино, козаченьків двісті. Мет. Вона мене добре знала, на сто рублів повіряла, а на двісті прищитала, сірі воли грабувала. Чуб. V. 1093.
Закиса́́ти, -са́ю, -єш, сов. в. закиснути, -ну, -неш, гл. Закисать, закиснуть. Очі закисатимуть. Мнж. 166.
Зв'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зв'яза́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Связывать, связать, обвязывать, обвязать. Возьми ж, сину, нагаєчку і віжки, зв'яжи жінці рученьки й ніжки. Чуб. V. 425. Зв'яжи мені головоньку, най не болить дуже. Чуб. V. 145. 2) Вѣнчать, обвѣнчать. Мені ще тоді п'ятнадцять літ було, що тепер піп не зв'язав би. Г. Барв. 264.
Крутіж, -жа, м. Водоворотъ, омутъ. Шух. І. 6. І як у той крутіж упав у ті прокляті чорні очі. Федьк. II. 66.
Пообламуватися, -муємося, -єтеся, гл. Обломиться (во множествѣ).
Поповзти, -зу, -зеш, гл. Поползти. Он гадюка поповзла.
Прирідок, -дку, м. Прирожденное свойство. У його такий прирідок, що він ростом малий, а дужий. Волч. у.
Світилка, -ки, ж. Дѣвушка, исполняющая обрядъ держанія меча и свѣчи на свадьбѣ, — это сестра жениха, а если ея нѣтъ, ближайшая послѣ нея родственница; если ихъ нѣсколько, то есть старша. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУК. III. 106. Ум. світи́лочка. Грин. ІІІ. 481. Світилочко, повная роже, дивитися на тебе гоже. Мет. 202.
Труднощі, -щів, ж. мн. Трудныя дѣла. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЛАВА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.