Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

славетник

Славетник, -ка, м. 1) Славный, прославленный человѣкъ. Чому славетникам, тим шейхам, тим емирам так, як йому, Бог жизні не являвся? К. МХ. 17. 2) Въ прежнее время: мѣщанинъ. Нема її в славетників-міщан. К. ПС. 61. Наші крамарі-славетники. К. ЦН. 220.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 148.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛАВЕТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛАВЕТНИК"
Безсоромітно нар. Безстыдно. Безсоромітно лайливий. О. 1862. ѴІІІ. 23.
Безух, -ха, м. 1) Человѣкъ, не имѣющій уха или ушей. 2) Собака, у которой обрѣзаны уши. Канев. у.
Зги́бти, -бну, -неш, гл. Погибнуть, пропасть. Як би поїхав, — а метелиця така була, що й світу не видко! — то був би згиб. Канев. у.
Папортиняк, -ка, м. Порода насѣкомаго, живущаго на папоротникѣ. Вх. Лем. 446.
Покапостити, -пощу, -стиш, гл. Изгадить (во множествѣ).
Поскупувати, -пую, -єш, гл. Поскупиться. Борз. у.
Пуґачі, -чів, мн. = матаржин. Шух. І. 144.
Тринпуль, -ля, м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она висить на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы. О. 1862. V. Кух. 39.
Употемку нар. Въ закрытомъ отъ свѣта мѣстѣ. Навіщо ти поставив його употемку, постав на вікні, то й ростиме (о цвѣткѣ). Канев. у.
Хирий, -а, -е. = хирний. Дід Омелько хирий. О. 1862. VIII. 20.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЛАВЕТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.