Гуті́ння, -ня, с. Крикъ тетерева, токованье.
Затя́жець, -жця, м. Завербованный въ войско, участникъ вольнаго военнаго отряда, — напр. такъ называли гайдамаковъ.
Земляни́н, -на, м. Постоянный житель въ сельскомъ обществѣ. Славне село Любчики, веселе... Та ми сюди на селище прийшли, в земляне пишемось любчівські.
Кінатов! Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: когда съ горъ спускаютъ внизъ по деревянному желобу срубленное дерево, верхніе рабочіе кричать стоящимь внизу вдоль желоба: клейгов! — крикъ, предостерегающій объ опасности отъ летящаго съ страшной силой дерева; когда послѣднее достигнеть конца желоба и рабочіе отбросятъ его въ сторону, они кричать: кінато́в! Крикъ этотъ передается, отъ одного къ другому все выше и, достигнувъ стоящихъ на высотахъ рабочихъ, служить для нихъ знакомь, что путь свободенъ для новаго дерева.
Колобродити, -джу, -диш, гл. Куралесить. Еней тут добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить.
Позані́чний, -а, -е. Позавчерашній.
Понамножуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Размножиться.
Самоправець, -вця, м. Своенравный человѣкъ? Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий, та щасливий, та немилостивий — себелюбець і самоправець.
Ученик, -ка, м. = учень. Посідали з Ісусом ученики його.
Худніти, -нію, -єш, гл. = худнути. Після дороги воли похудніли.