Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Водорий, -рия, м. = водомий.
Мі́рятися, -ряюся, -єшся, гл. 1) Мѣряться. Була колись шляхетчина вельможная пані; мірялася з москалями, з ордою, з султаном. З панами не міряйсь чубами. 2) Силиться, стараться, пытаться. Коли ж чує — ніби кватирку хтось міряється відсунути. Дитина вже коло неї лазила на траві й дибки мірялась.
Накрапля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Дѣлать крапинки. Шовком вишивати, злотом накрапляти.
Настовбурчувати, -чую, -єш, сов. в. настобу́рчити и настовбурчити, -рчу, -чиш, гл. Наеживать, наежить, приподнимать, приподнять (волоса, шерсть). Величезний звір .... підняв спину і настобурчив на спині темну сизу шерсть.
Натомлювати, -люю, -єш, сов. в. натоми́ти, -млю́, -миш, гл. Утомлять, утомить.
Нетяма, -ми, ж.
1) = нетям. Наука, із невдячности осліпши, з нетямою по брацьки обнялись.
2) об. Несмыслящій человѣкъ; профанъ.
Ошимок, -мка, м. Кусокъ хлѣба. Наламала ошимків.
Турчинів, -нова, -ве Принадлежащій турку. Слухай, пані турчинова: привів-єм ті невільницю, аж із Польщі робітницю.
Шулка, -ки, ж. Початокъ кукурузы.