Варта, -ти, ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхав- не чула. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. на варті. На часахъ. Ходять по двору на варті. Ум. вартонька.
Воюватися, -воююся, -єшся, гл.
1) Воевать. Турецький цару, виїдь на войну, воюватися, муштруватися.
2) Драться. Приходить до неї та й каже їй: ну що, ходім, бабо, воюваться.
Запосу́дити, -джу, -диш, гл. Занять чѣмъ. Запосужена та бочка буряками.
Куйовдитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Всклокочиваться.
2) Возиться, рыться. Як слід свині, в гної куйовдилася.
Поналітати, -та́ємо, -єте, гл. Налетѣть (во множествѣ). Відкіля це оси до нас поналітали?
Скоренити Cм. скореняти.
Стікати, -ка́ю, -єш, сов. в. стекти, стечу, -чеш, гл.
1) Стекать, стечь. Як добрий став, — риба буде, а стече, — болото буде.
2) Сдѣлаться тощимъ, захирѣть (о растеніи)? (Пшениця) на вмолот не теє. Видно дощі захопили, як красувалася: стекла: сказано, зерно як мачина.
3) Хватать, хватить, стать. Вже тепер у мене здоровя не стіка. Хиба у нас грошей не стече весілля справити. Стікає й розуму таке робити!
Тутейшний, -а, -е. = тутешній. Свашеньки тутейшнії.
Усувати, -ваю, -єш, сов. в. усунути, -ну, -неш, гл. Вдвигать, вдвинуть.
Фай! меж. Употребл. въ выраж.: фай би му! — проклятіе, пожеланіе болѣзни, смерти.