Вициганити, -ню, -ниш, гл. Выманить; выклянчить.
Віщовий, -а, -е. Вѣстовой. Гуде в Латії дзвін віщовий і гасло всім к війні дає.
Жлокта́ння, -ня, с. и пр. = жлуктання и пр.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Мета́л, -лу, м. Металлъ.
Нозя, -зі, ж. дѣтск. Нога, ножка.
Полум'я, -м'я, с. Пламя, полымя. А полум'я так з рота й паше, так і паше. Ум. полум'ячко.
Україночка, -ки, ж.
1) Ум. отъ україна.
2) Ум. отъ українка.
Уляпати, -ся. Cм. уляпувати, -ся.
Хлібити, -блю, -биш, гл.
1) Снабжать хлѣбомъ, давать, посылать хлѣбъ. Хліби нам, Боже, щоб нам було гоже.
2) Пачкать хлѣбомъ. Не хліби ножа.
3) Льстить, угождать. А він хлібить жінці.
