Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бурмій, -мія, м. = бурмак. Вх. Зн. 4.
Дубле́ний, -а, -е. 1) Вымоченный въ дубилі. Шух. І. 254. О кожѣ: выдѣланный. 2) Одеревенѣлый, окоченѣлый. Один тільки мови між їми не вів, нікуди й не гляне, зовсім мов дублений. Сніп. 160. Не ворог, хто уже дублений, не супостат, чий труп нікчемний на полі без душі лежить. Котл. Ен.
Жару́ха, -хи, ж. = жалива. Желех.
Зяви, -вів, м. мн. = зябра. Вх. Пч. І. 14. Cм. зів 2.
Комонний, -а, -е. Конный. Комонне військо.
Ле́ліч, -чу, м. Alnus viridis. Вх. Зн. 32.
Лобури́сько, -ка, м. Ув. отъ лобурь.
Набі́лля, -ля, с. Бѣлье? Вберімось, бабусеньку, у біле набіллє да й ходімо, бабусеньку, на час на весіллє. Грин. III. 340. Cм. білля.
Обсмикати, -ся. Cм. обсмикувати, -ся.
Пундиковий, -а, -е. Привыкшій къ лакомствамъ. Пундикова дитина, не хоче хліба їсти, а все давай паляниці. Міусск. окр. Бач, яка пундикова, хліба не їсть. Харьк. г.