Долля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = долити. Що надцідять, то й долляють.
Заклика́льниця, -ці, ж. Зовущая, зазывающая. Курица говоритъ о кухаркѣ: Казала я півням і курам-кумонькам, щоб закликальниці мов кобця стереглися.
Купало, -ла, м. 1) Ночь съ 23 на 24 іюня, обрядъ празднованія, совершаемаго въ эту ночь сельской молодежью. Сьогодня Купала, а завтра Івана. Иногда такъ называется мѣсто празднованія: На купалі огонь горить. 2) Чучело, употребляемое во время этого празднованія. 3) Дѣвушка, которая во время празднованія, при обрядѣ гаданія, раздаетъ цвѣты. 4) Употребленное въ среднемъ родѣ и какъ собирательное, обозначаетъ лицъ, участвующихъ въ этомъ празднествѣ. Сходилось купало із дому до дому. Ум. купа(й)лочко. Час нам, дівчатка, з купайлочка додому.
Кутатися, -таюся, -єшся, гл.
1) Кутаться.
2) Заниматься; хлопотать съ работой. Челядь кутаєся — займаєся, літом і зімою то у хаті, де варити їсти... пряде, тче, красить вовну, шиє, вишиває, пере шмате, то по за хатою, де доїть вівці та корови, ходить коло свиней, обходити городовину...
Литвино́к, -нка, м. Ум. отъ литвин.
Папортиняк, -ка, м. Порода насѣкомаго, живущаго на папоротникѣ.
Пооббризькувати, -кую, -єш, гл. Обрызгать (во множествѣ). Ну бо не дурій, Горпино! Глянь як пооббризькувала нас.
Ростовмачити, -чу, -чиш, гл. = ростовкмачити.
Слюга, -ги, ж. = сльота. Не лізь в очі як слюга.
Таланниця, -ці, ж. Счастливая.