Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сторчака

Сторчака нар. Внизъ головой. Він як посковзнеться, то так сторчака туди й полетів.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 211.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОРЧАКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТОРЧАКА"
Богомільний, -а, -е. Набожный, богомольный. Грин. І. 49. Був собі чернець і такий богомільний. Рудч. Ск. II. 200.
До-Ще́ти нар. = до-щенту.
Заяло́зитися, -жуся, -вишся, гл. Засалиться.
Клобучити, -чу, -чиш, гл. Дѣлать войлокъ. Желех.
Мачу́ла, -ли, ж. 1) Рогожка, мочала. Ми, бач, не бачили й не чули, а плели мачули. Василева борода манулами увита, а смолою улита. Мет. 2) об. = маштула. Там такий манула. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Нага́льний, -а, -е. 1) Спѣшный. Нагальна робота. 2) Внезапный. Нагальна смерть. Як хмара на нас іспала (лихо нагальне). Ном. № 2096. 3) Бурный, порывистый. Нагальний вітер.
Побляклий, -а, -е. Поблеклый. Черниг. у.
Райця, -ці, м. 1) Совѣтникъ. Він каштелян і райця королівський. К. МБ. II. 120. 2) Ратманъ, членъ магистрата. В сватах пішли не аби які люде: бурмистрове та райці магистратські. К. ЧР. 297.
Самостайний, самостійний, -а, -е. Самостоятельный. О. 1862. І. 79; X. 1.
Трусок 2, -ску, м. Шкура съ полугодоваго еще не стриженнаго ягненка. Сумск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТОРЧАКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.