Гордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Пренебрегать. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Він нами гордує. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Гука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатиме-кричатиме не одну годину. Через греблю повалили, гукають, співають. Як гукають, так і одгукуються. До могили припала, матусеньки гукала. Гукає на його. 2) Толкать. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься.
Зв'язки́й, -а, -е. Вяжущій. Галун зв'язкий.
Мо́рений, -а, -е. Усталый, изнуренный. Морений кінь.
Освячати, -ча́ю, -єш
Покільчитися, -чуся, -чишся, гл. Пустить ростки (о зернѣ).
Покіт, -ко́ту, м.
1) Скатъ. Гори крутоярі з зеленими покотами.
2) в покіт = покотом.
Приближність, -ности, ж. Разстояніе.
Прияти, прия́ю, -єш, гл.
1) Благопріятствовать, содѣйствовать. (То) чорт — не рука, що собі не прияє. Cм. сприяти.
2) Принять. Я тебе маю на ніч прияти.
Темнісінький, -а, -е. Совершенно темный. Всіх покрила темнісінька (нічка), як діточок мати.