Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стьонжка

Стьонжка, -ки, ж. см. стьожка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТЬОНЖКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТЬОНЖКА"
Бурлачити, -чу, -чиш, гл. = бурлакувати 1. Рудч. Чп. 11.
Волотистий, -а, -е. Колосистый (о просѣ, овсѣ).
Згаку́ нар. Зря, необдуманно. Дурню ти божий! Хиба там шлях, чи що, шо тебе згаку понесла лиха година у яку яругу. Харьк.
Ляхі́вський, -а, -е. Польскій. Наші дівчата і хлопці швидко зацвенькали по ляхівській. Левиц. І. 159.
Обиденкою нар. За день. Я обиденкого справлюсь: уранці поїду, а на ніч і додому. Харьк. г. Cм. обидень.
Роздарковуватися, -вуюся, -єшся, гл. Любить щедро раздавать, раздаривать. Рк. Левиц.
Слідити, -джу́, -диш, гл. Идти слѣдомъ; оставлять слѣдъ; слѣдить. Що ви тут слідите? Трава усяка є в садку. Канев. у. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315.
Спаношитися, -шуся, -шишся, гл. = спаніти. Вх. Зн. 46.
Толочення, -ня, с. Вытаптываніе посѣвовъ, травы.
Шелюг, -га, м. 1) Красная лоза, тальникъ, Salix acutifolia. ЗЮЗО. І. 34. Мнж. 149. 2) = шеляг. Не видушила у нього ні шелюга. Фр. Пр. 169.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТЬОНЖКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.