Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

суплікувати

Суплікувати, -ку́ю, -єш, гл. Просить. К. ЦН. 292. Тепер тебе я суплікую мою уважить долю злую. Котл. Ен. V. 12.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 230.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СУПЛІКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СУПЛІКУВАТИ"
Відривати, -ва́ю, -єш, сов. в. відірвати, -рву, -веш, гл. Отрывать, оторвать. Ой відріжте й або відірвіте й та срібного ґудзя. Мет. 403.
Заюши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Окровавиться. Заюшився кров'ю. Черк. у.
Зріти, зрію, -єш, гл. 1) Зрѣть, созрѣвать. Пшениця зріє на ниві. Стор. І. 128. І вітер не віє, сонце не гріє, калина не зріє. Мет. 134. 2) Выростать, дѣлаться взрослымъ. Ти на літі і Ярина зріє. Шевч. 245.
Мо́речко, -ка, с. Ум. отъ море.
Перекусити Cм. перекушувати.
Помолотити, -лочу, -тиш, гл. Помолотить, смолотить. Я ціпом помолотю. Чуб. V. 1144.
Спустілий, -а, -е. Опустѣлый.
Устка, -ток, с. мн. Ум. отъ уста.
Уступний, -а, -е. Вступительный. уступне письмо. Запродажная запись. Харьк.
Шелестіти, -щу, -стиш, гл. Шелестѣть, щумѣть. По соломі ходить, та не шелестить. Ном. А що в лісі за тихо, тілько листя шелестить. Чуб. V. 47. Уліз у чужу солому, та ще й шелестить. Ном. № 9696.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СУПЛІКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.