Відміна, -ни, ж. 1) Измѣненіе, перемѣна. 2) Отличіе. У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до не? для одміни чорні пришви. 3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. 4) Выкупъ. «Турчин-турчинойку, не губъ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст дна мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. 5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. Cм. відмінок. Ум. відмінонька.
Жа́ліб, -лобу, м. Скорбь. Стали в тузі її питати: Ой чи не приймеш гостей до хати? Вона їм каже: Жаліб великий, що ся не хоче вже знати з ніким.
М'яки́на и мняки́на, -ни, ж. Мякина. Скале зуби, як собака на м'якині. Ум. м'яки́нка и иняки́нка. І се слово не м'якинка.
Натовкмачити Cм. натовкмачувати.
Небагато нар. Немного, мало.
Невигода, -ди, ж. Неудобство. Не так шкода, як невигода.
Підструмент, -ту, м. Въ водяной мельницѣ: каждый изъ двухъ параллельныхъ брусковъ, лежащихъ на особой подставкѣ, на нихъ покоится ва́льниця, на которой вращается шипъ вала. підструме́нтів двѣ пары: снаружи и внутри мельницы.
Пов'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Завязать, надѣть. Я пов'яжу на голову червону скиндячку. 2) Связать (во множествѣ). (П'яних) пов'язав. Сирою сирицею назад руки пов'язано. Ой зійдуться вороженьки снопики пов'яжуть. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Ой пов'яжу льон, ой пов'яжу льон хоть сирою дубиною. Взяли мене (калину) поламали і в пучечки пов'язали.
Пообселювати, -люю, -єш, гл. Поселить (многихъ).
Самогужки нар. = самотужки. Вези мене швидче додому, тільки самогужки вези мене. Не просто-ли это опечатка вмѣсто: самотужки?
