Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названія частей веретена въ Лебед. у.: острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. (Залюбовск.). Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. Шух. І. 148. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка (Вас.153) и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника (Шух. І. 257), снувалки (МУЕ. ІІІ. 15), човника (Шух. І. 258), шпулера (МУЕ. ІІІ. 14), прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен (Шух. І. 146), млина ручного (Шух. I. 103), — водяного и вітряка (Kolb. І. 61; Мик. 481), круга гончарського (Вас. 179, Шух. І. 360 — 262) и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.

Ворохібник, -ка, м. Мятежникъ. Вх. Зн. 21.

Добротли́вість, -вости, ж. Добродушіе. благодушіе.

Закива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Закивать. 2) п'ята́ми закива́ти. Убѣжать. Закивали п'ятами скілько видно. Кв. II. 269. 3) п'ятами закивати на кого. Бросить, покинуть кого.

Ли́понька и липочка, -ки, ж. Ум. отъ липа.

Менува́тися, -нуюся, -єшся, гл. Именоваться.

Перев'язувати, -зую, -єш, сов. в. перев'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Перевязывать, перевязать. Перев'язала дружка рушником чрез плече. Харьк. 2) Перевязывать, перевязать наново. Твої снопи треба перев'язувати, бо який не візьму, то й розсиплеться. Богод. у.

Плакун, -на, м. Раст. Lythrum Salicaria L. ЗЮЗО. І. 409.

Покіль нар. = поки. Ой спи, дитя, до обіда, покіль мати з міста прийде. Мет. 1.

Хрум меж., выражающее хрустѣніе. Сим. 210. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, — аж там лисичка диню їсть. Рудч. Ск. II. 10.