Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Ворохібник, -ка, м. Мятежникъ.
Добротли́вість, -вости, ж. Добродушіе. благодушіе.
Закива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Закивать. 2) п'ята́ми закива́ти. Убѣжать. Закивали п'ятами скілько видно. 3) п'ятами закивати на кого. Бросить, покинуть кого.
Ли́понька и липочка, -ки, ж. Ум. отъ липа.
Менува́тися, -нуюся, -єшся, гл. Именоваться.
Перев'язувати, -зую, -єш, сов. в. перев'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Перевязывать, перевязать. Перев'язала дружка рушником чрез плече. 2) Перевязывать, перевязать наново. Твої снопи треба перев'язувати, бо який не візьму, то й розсиплеться.
Плакун, -на, м. Раст. Lythrum Salicaria L.
Покіль нар. = поки. Ой спи, дитя, до обіда, покіль мати з міста прийде.
Хрум меж., выражающее хрустѣніе. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, — аж там лисичка диню їсть.