Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

удовиченко

Удовиченко, -ка, м. Сынъ вдовы. Удовин син, вдовиченко коня напуває, його ненька старесенька в вікно поглядає. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 320.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УДОВИЧЕНКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УДОВИЧЕНКО"
Бурх! меж., выражающее порывъ вѣтра, ударѣ волны, бросаніе предмета въ воду.
Відсоння, -ня, с. Солнечная сторона.
Далечиня́, -ні́, ж. Даль. Не яка там далечиня. Сохну, чахну в далечині, всяк день уміраю. Гол. ІІІ. 367.
Зрубати Cм. зрубувати.
Кам'яниці, -ни́ць, ж. мн. = камениця 2.  
Накупо́вувати, -вую, -єш, гл. = накупати.
Помстити, -мщу, -стиш, гл. = помститися. Грин. І. 66.
Понаважувати, -жую, -єш, гл. То-же, что и наважити, но во множествѣ или о многихъ.
Розвітритися, -риться, гл. безл. Сдѣлаться вѣтрено (о погодѣ).
Хірт, хорта, м. Борзая собака. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. Греб. 385.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УДОВИЧЕНКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.