Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Замика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. замкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Запирать, запереть. Замикайте, діти, двері. Шевч. Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. Ном. № 6625. Прич. стр. зами́на́ний. Це́рква замикана. Чуб. III. 40. 2) Заключать, заключить, запирать, запереть. Замикали Настю, — вона було таки втече. МВ. ІІ. 47. 3) Заграждать, заградить, преграждать, преградить. Замкло їм мову. 4)гу́бу, уста́. Зажать ротъ, принудить замолчать. Людям губи не замкнеш. Ном. № 6986. Як би вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнулоб їй уста. Г. Барв. 378. 5)очі. Сомкнуть, закрыть глаза. Замкну я очі ворогам. Мл. л. сб. 300.
Заора́ти Cм. заорювати.
На-пота́лу. Cм. потала.
Наспак нар. = навспак. Угор. Наспатися, силюся, спится, гл. Наспаться.
Обітяти, -тну, -неш, гл. = обтяти. Вона мені молодому кучерики обітяла. Грин. III. 629.
Політура, -ри, ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру. Св. Л. 223.
Понаглятися, -ля́юся, -єшся, гл. Торопиться, спѣшить. Гол. II. 714.
Попихкати, -каю, -єш, гл. 1) Попыхтѣть. 2) Подымить трубкой курительной.
Розмотати, -ся. Cм. розмотувати, -ся.
Рубіж, -жа, м. см. рубеж.