Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гойкати, -каю, -єш, гл. Кричать. Вх. Зн. 11.
Ґонта́рь и гонта́рь, -ря́, м. Кровельщикъ, покрывающій крыши гонтомъ.
Підхватистий, -а, -е. = підлепчастий. Підхватисті штани. Лохв. у.
Плоховитий, -а, -е. Тихій, смирный. А дитя молоденьке та плоховите собі. Федьк.
Повивертати, -та́ю, -єш, гл. 1) Опрокинуть (многое), опрокидывая вылить или выбросить. Страву повивертав, посуду побив. Мнж. 43. Глечики повивертала. Предки наші славні в склепах спочивали, а тепер їх гайдамаки з трун повивертали. К. Досв. 27. 2) Выворотить, вывернуть наизнанку. Кожухи повивертали. 3) Выставить, выпятить, выворотить. Пішов бідний брат до волів, а вони лежать, боки повивертали. Рудч. Ск. II. 132.
Ржати, ржу, ржеш, гл. Ржать. Коники ржали його везучи. Чуб. V. 882.
Терпячка, -ки, ж. Терпѣніе. Терпячка ввірветься. Чуб. І. 298.
Тикання, -ня, с. 1) Втыканіе, тыканіе. 2) Разговоръ на «ты».
Тити, тию, -єш, гл. Жирѣть, становиться жирнымъ. Товар тиє. Вх. Зн. 70.
Узяток, -тку, м. 1) Пожива, добыча. Де попам, або музикам не було взятку. Мкр. Н. 33. 2) Сборъ меда и воску у пчелъ. Вже гречки цвітуть — буде добрий взяток. Подол. г.