Дзвеніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Звенѣть, звучать. Тілько дзвеніло шкло у вікнах. Голос дзвенить. Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? 2) Жужжать. Дзвенять трутні.
До́йка, -ки, ж. Мамка, кормилица въ Угорщинѣ.
Дрімли́вий, -а, -е. Наводящій сонъ. Ой спи, дитя, без сповиття, поки мати з поля прийде та принесе три квіточки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя щасливая. Вітрець дрімливий якийсь паше.
Ікластий, іклатий, -а, -е. Имѣющій большіе клыки, клыкастый.
Мазу́н, -на, м. Баловень, любимець. Чи батьків синок, чи материн мазун? Ум. мазуне́ць, мазунчик. Він у мене один син — мазунець.
Намо́нятися, -няюся, -єшся, гл. 1) Натрудиться, устать. Так за день намонялась, що крий, Боже! аж кісточки всі болять. Я оце так за ранок намонявсь, тілько хотів супочити. 2) Напиться пьянымъ, налимониться. Намонявся так, що ні татка, ні матки, — нічого не тямле.
Овсюг, -гу, м. = вівсюг.
Причет, -та и -ту, м.
1) Причтъ. Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить в рясі.
2) Свита, лица, сопровождающія кого. Увесь весільний причет молодого рушає до молодої, співаючи.
3) причет, -ту. Причастіе къ дѣлу, участіе въ дѣлѣ. Став він мені признаватись про ті смушки, що покрадено у жида, а я й питаю: «Хиба й ти в тім причеті?» — А він і каже: «Нас три бую».
Спірний, -а, -е. 1) Скорый, быстрый. Спірний кінь. Сухе жито спірне молотити. Чоловік спірний до роботи.
2) Спорный, прибыльный, выгодный. Набиток злий не спірний. Яке не вилягло та не поплуталось жито, те спірне косити, а те — ні.
Сукняночка, -ки, ж.
1) Ум. отъ сукнянка.
2) Платьице? Зеленая сукняночка ізлежиться, червонії черевички пилом припадуть.