Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гарбарня, -ні, ж. Кожевенный заводъ. Правоб.
Жупано́к, -нка́ и жупано́чок, -чка, м. Ум. отъ жупан.  
Зака́л, -лу, м. и зака́ла, -ли, ж. 1) Въ хлѣбѣ: закалъ, нерыхлый слой хлѣба надъ нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Федьк. I. 93. Ум. зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець. Ном. № 12283.
Золотушний, -а, -е. Золотушный.
Кородкий, -а, -е. Вольной, хилый, слабый. Цей віл кородкий на ноги: як горяна дорога, — верстов 20 пройшов, — уже й кульгає. Донск. обл.
Обкорувати, -ру́ю, -єш, гл. Очистить отъ коры (дерево). Обкорувати колоду. Рк. Левиц.
Пороскопирсувати, -сую, -єш, гл. Расковырять (во множествѣ).  
Просвітний, -а, -е. Просвѣтительный. Желех.
Самостайний, самостійний, -а, -е. Самостоятельный. О. 1862. І. 79; X. 1.
Хлібчичок, -чка, м. Ум. отъ хліб.