Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гуна́, -ни́, ж. = Луна 2. Харьк.
Оклепанець, -нця, м. = околот 1. Вх. Зн. 43.
Пазорь, па́зурь, -ря, ж. 1) Коготь. Кіт думав, що то миш, — як ухопиться за хвіст пазурями. Рудч. Ск. І. 23. 2) Ноготь. Гн. І. 79.
Помутнитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Помутиться. Веселі думки помутнилися. Мир. Пов. І. 134.
Прилічувати, -чую, -єш, сов. в. прилічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Присчитывать, присчитать.
Розлютуватися II, -ту́юся, -єшся, гл. Распаяться.
Тук! меж. Стукъ! Прийшов же я під віконце — тук, тук! Чуб. V. 173.
Укочувати, -чую, -єш, сов. в. укотити, укочу, -тиш, гл. 1) Вкатывать, вкатить. 2) Укатывать, укатать. Дорога вкочена. 3) Вкатываться, вкатиться. Обідньої доби саме пані вкотила, як на колесах. МВ. І.
Харчати, -чу, -чиш, гл. Хрипѣть, трудно дышать. Брати аж харчать — сплять. Мнж. 26. Де упали, там заснули, сопли, харчали і хропли. Котл. Ен. І. 21.
Цапок, -пка, м. 1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. І. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. ІІІ. 553. 2) Волъ такой же, какъ и орел (Cм.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45. 3) = обіручний столець. Вх. Лем. 441. Cм. обіручний.