Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бобальчаки, -ків, м. мн. = бобалька. Вх. Лем. 393.
Відволожувати, -жую, -єш, сов. в. відволожити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Вас. 153, 176. Треба табак одволожити. (Залюбовск.). 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Лавр. 113. Cм. прим. при словѣ Відволога.
Гергепнутися, -пнуся, -нешся, гл. = гегепнутися. Лохв. у.
Злегчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Освободиться отъ бремени, родить. Я бачив, що вона була важкою, а тепер злегчилася, стала вже порожня. Новомовк. у. ( Залюбовск.).
Куркувати, -ку́ю, -єш, гл. Кричать кречетомъ.
Письмак, -ка, м. 1) Грамотей. Борз. у. Аж тут обізветься письмак до громади. К. Досв. 77. 2) Плохой писатель. Засіли письмаки собором у сто душ. К. Дз. 118.
Погавкати, -каю, -єш, гл. Полаять. Собака погавка, а вітер рознесе. Шевч. (О. 1862. VI. 13).
Помаячити, -чу, -чиш, гл. = поманячити.
Призволяти, -ля́ю, -єш, сов. в. призволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить; соизволять, соизволить. Молода призволила вінчати? К. Бай. 34.
Руснак, русняк, -ка, м. = русин. О. 1861. І. 264. МУЕ. III. 37.