Валок, -лка, м. 1) Ум. отъ вал. 2) Часть граблей, на которой укрѣплены зубья. 3) Брусъ бороны, въ который вставлены зубья. 4) Часть ткацкаго снаряда шпурів. 5) Часть друлівника. 6) Часть мотовила. 7) = вал 4. Ополудні гребли сіно і в волочки клали щільно. Ум. валочок. 8) = качалка 1. Тісто роскачують валком.
Вискирити, -ся. Cм. вискиряти, -ся.
Ворухливий, -а, -е. Подвижной; безпокойный.
Дев'яси́л, -лу, дев'ятьсил, -лу, м. Раст. Inula Helenium. Девесилъ.
Заніми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Сдѣлать нѣмымъ. а бода́й тя заніми́ло! () — пожеланіе равносильное: типунъ тебѣ на языкъ!
Обгуркати, -каю, -єш, гл. Обвалить, оббить, производя ударами сотрясеніе. Та ще тут буде роботи (стіни обмазувати) скрізь, бо як почнуть бляхарі свою роботу, то геть обгуркають не то в середині — і з окола.
Підробити, -ся. Cм. підроблювати, -ся.
Подувати, -ва́ю, -єш, сов. в. подути, -дму, -дме́ш, гл. Дуть, подуть. Вітре буйний, Аквилоне, подми чарами, крилатий. Знав би собі міхом подувати та залізо кувати.
Поросколочувати, -чую, -єш, гл. Разболтать (жидкости).
Супряжник, -ка, м. = супружник.