Гаврях, -ха, м. = ховрах.
Дави́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Давиться. Не дуже й жує, так цілком і ковтає, аж давиться. Трохи був на смерть не подавився. А Петро йому й каже: се тобі, старче, так Бог зробив за те, щоб другому не бажав давитись.
Дуба́рь, -ря́, м. Большой дубъ. Дубарі товстелезні.
Згорбу́литися, -люся, -лишся, гл. = згорбитися.
Молоду́ха, -хи, ж. = молода. Ой дайте нам стільця, дайте нам ще й гребінця, дайте ще й кожуха, щоб сіла молодуха.
Обличчя, -чя, с. Лицо. Прийняв він (янголь) на себе обличчя цара. На обличчя був препоганий.
Омурати, -раю, -єш, гл. обмурувати. За що-ж тебе, світе-брате, в своїй добрій теплій хаті оковано, омурано?
Повеселюватися, -люємося, -єтеся, гл. Выселиться (о многихъ). Наших людей багато на Амур повиселювалося.
Розшибатися, -баюся, -єшся, гл. Метаться, рваться. Инколи нападав її якийсь гнів немошний, що розшибалася вона та плакалася необрадливо собі. Е, бачу, — каже пан, — тобі тут місця мало. Постой же: розшибатимешся у москалях скільки хотя.
Темниця, -ці, ж.
1) Темная комната. Шиють шевчики у світлиці, а кравчики у темниці.
2) Темница, тюрьма. Там стояла темниця кам'яная. Що у тій то темниці пробувало сімсот козаків, бідних невольників. Лучче було б, мій сину, на волі гуляти, як тепер із темниці в вікно виглядати. Ум. темничка, темниченька.