Белебень, -беня, и -бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут Заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Розумна голова: на белебні затишку хоче. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ.
Вівсюгуватий, -а, -е. Заросшій вівсюгом (о землѣ).
Гайдачок, -чка, м. Особый родъ орнамента на писанкѣ.
Горбо́ватий, -а, -е. Выпуклый.
До́ба́вка, -ки, ж. Прибавка. Без добавки і борщ не смашний.
Калганка, -ки, ж. = калганівка. І кубками пили слив'янку, ... горілку просту і калганку.
Пихкати, -каю, -єш, гл.
1) Пыхтѣть. От ми пихкали, пихкали над тим чаєм, та й повиливали його під ліжко.
2) Потягивать (трубку). Лежить у садку під грушею, люльку пихкає.
Поживати, -ва́ю, -єш, сов. в. пожити, -живу, -веш, гл.
1) Жить, поживать, пожить. Та буду без отця й без матері поживати. Я ще хочу на світі пожити.
2) Ѣсть, съѣсть. Стали ми хліба-соли поживати. Дай, Боже, пожити з жінкою і з дітками на тарілочці.
3) Потреблять, потребить, пользовать, воспользоваться. Скупий складає, а щедрий поживає. Поживе добро чесно. Краще... чесно заробляти й поживати. Узяв моє власне та і не віддає, — Бог із ним — хай собі пожива. Як умру, дак худобу поживе чорт знає хто.
4) пожити смерти. Умереть. Таки ж бо я Рузю люблю, хоч смерти пожию. З його рук пожила смерти.
Тлумок, -мка, м. = клунок. Ум. тлумочок.
Шкалі мн. Клепки (бочечныя).
