Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Він мене од смерти одволав.
Вонючка, -ки 1), Раст. а) Клоповникъ, Sepidum ruderare; б) Раст. Cimicifuda foetida Z. 2) Жучекъ изъ породы жужелицъ.
Кабацький, -а, -е. Кабацкій. Була і вишнівка, і тернівка й дулівка, було й пиво кабацьке, так дешевеньке.
Наторгувати, -гую, -єш, гл. Наторговать.
Недогляд, -ду, м. Недосмотръ.
Оскалок, -лка, м. Щепка. Cм. скалка.
Позагівляти, -ля́ємо, -єте, гл. Заговѣться (о многихъ).
Попитати, -та́ю, -єш, гл. Спросить. Оце попитають його люде, що як він живе.
Проголосити, -шу́, -сиш, гл. Проплакать. Проголосила ввесь день.
Умовити, -ся. Cм. умовляти, -ся.
