Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віймити

Віймити, -млю, -миш, гл. Отнять. Ще мені мачуха сорочки не вшила, вже мені мачуха здоров'я віймила. Гол. ІІІ. 274.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 236.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЙМИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЙМИТИ"
Збесі́дувати, -дую, -єш, гл. Сказать. Вх. Лем. 417.
Злодарний, -а, -е. Нечестивый, безбожный. син злодарний — о сынѣ, выгнавшемъ мать. Гол. III. 197.
Кед нар. = кедь. Тоді співала, кед єсь сина колихала. Гол. І. 172.
Кива, -ви, с. об. = кивун, кивуха.
Партесний, -а, -е. Нотный, по нотамъ (о пѣніи). Партесні співи.
Погріхувати, -ху́ю, -єш, гл. Напрасно обвинить, заподозрить. Погріхували на його дурно, що він яблука покрав. Борз. у.
Позагачувати, -чую, -єш, гл. Запрудить (многое), сдѣлать плотины.
Сверблячка, -ки, ж. Зудъ.
Тенькати, -каю, -єш, гл. = теленькати. у його тенькає. Онъ боится. Шейк.
Чапула, -ли, ж. = чаполоть. ЗЮЗО. І. 125, 176.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЙМИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.