Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вільго

Вільго нар. Влажно, сыро. Вільго в ті хижі. Вх. Лем. 399.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 238.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЛЬГО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІЛЬГО"
Блинда, -ди, ж. Сильная накожная сыпь. Вх. Зн. 3.
Випечатати, -таю, -єш, гл. Отпечатать.
Дуде́лка, -ки, ж. Ум. отъ дудла.
Замрячи́ти, -чи́ть, гл. безл. Заморосить, пойти мелкому дождю.  
Любува́тися, -буюся, -єшся, гл. Любоваться. О пуцьверинку Купидоне, любуйся, як Дідона стогне. Котл. Ен. І. 36.
Нади́бати, -баю, -єш, гл. Найти, встрѣтить. Лихая доля й під землею надибає. Ном. № 1728. Гей їхав козак з України, надибав дівчину край долини. Лукаш. 120.
Обмурзаний, -а, -е. = замурзаний. Лохв. у.
Пісникати, -каю, -єш, гл. Постничать. Канев. у.
Світцян, -ну, м. Раст. Myosotis. Вх. Пч. I. 11.
Швабка, -ки, ж. Нѣмка. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІЛЬГО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.