Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вінкоплетини

Вінкоплетини, -тин, ж. мн. Свадебный обрядъ: плетеніе вѣнковъ на головы невѣстѣ и жениху, совершаемое въ четвергъ предъ свадебнымъ воскресеньемъ и сопровождаемое обрядовыми пѣснями. Галиц. О. 1862. IV. Рус. вес. 2.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 239.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНКОПЛЕТИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІНКОПЛЕТИНИ"
Бейла, -ли, м. Дурачина, остолопъ, болванъ. Бердич. у.
В'язка, -ки, ж. 1) Связка. От вам казка, мені бубликів в'язка. Рудч. Ск. І. 4. В'язка сіна. Грин. ІІІ. 571. Я ж думала, що мій милий, аж соломи в'язка. Мет. 2) = в'язок 2. Сумск. у. Ум. в'язочка.
Заляпоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. 1) Захлопать (быстро, учащенно). 2) Закапать (учащенно).
Зачва́кати, -каю, -єш, гл. Зачавкать.
Пооскомити, -млю, -миш, гл. Набить оскомину.
Попідгризати, -за́ю, -єш, гл. Подъѣсть, подгрызть. Щось капусту попідгризало, — невже миші так укинулися, що й по городах єсть? Славяносерб. у.
Прострибнути, -ну, -неш, гл. Проскочить.
Сороківчик, -ка, м. Ум. отъ сороківець.
Удозвіль нар. Вдоволь. У мене воли удозвіль наїдяться. Волч. у.
Чабарашка, -ки, ж. = чеберячка. У Головацкаго: родъ пѣсенки. Гол. II. 195. Поскачу чабарашки, лізу по під стіл рачки. Чуб. V. 1088.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІНКОПЛЕТИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.