Гучни́й, -а́, -е́. 1) Звонкій, громкій, звучный. З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. 2) Веселый, шумный. Їй забажалося життя світового, гучного. Гучне весілля справили.
Дзюрко́тонька, -ки, ж. Журчащая вода. Передай їй, дзюркотонько, плач довічний мій.
Здріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Задрожать. Вони собі говорили, що ся не бояли, як уздріли тверду ровту, вони ся здріжали.
Навалува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Набѣжать, найти толпой. Ті миші, що в степу багато, не тут наплодились; вони відкільсь повалували.
Нама́зуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. нама́затися, -ма́жуся, -жешся, гл. Намазываться, намазаться.
Обпарювати, -рюю, -єш, сов. в. обпарити, -рю, -риш, гл. Опаривать, опарить.
Позаліплювати, -плюю, -єш, гл. Заклеить, залѣпить (во множествѣ).
Позрізувати, -зую, -єш, гл. Срѣзать (во множествѣ). Баба маківки позрізувала.
Прокисати, -са́ю, -єш, сов. в. проки́с(ну)ти, -ну, -неш, гл. Прокисать, прокиснуть. Нехай кисне, — не прокисне, да нікому їсти.
Челюстники, -ків, м. мн. = челюсти. Cм. челестник.
