Вейкати, -каю, -єш, гл.
1) Кричать: вей! (о евреяхъ).
2) Ревѣть по медвѣжьему. Люде хотіли Бога злякать та і сховались під місток. От тіки Бог зійшов на місток, а вони: «Ве!» — «Вейкайте ж ви, — кае, — і до віку». Вони і побігли (ведмедями).
Засця́ти, -ся. Cм. засцикати, -ся.
Зморгнути, -ну́, -не́ш, гл. Мигнуть.
Неволити, -лю, -лиш, гл. Принуждать, насильно заставлять. Неволити нікого не можна.
Пастка, -ки, ж.
1) Ловушка, западня. Десь назнала лисиця у лісі пастку (вовківню) і там м'ясо було положене.
2) Мышеловка, крысоловка. Не шастайся, як миш по пастках.
Попліть, -ті, ж. Верхняя часть плетня.
Прищепатися, -паюся, -єшся, гл. = прищеплюватися.
Шахварь, -ря, м.
1) = шапарь 1. Просим тебе, цару, небесний шахвару, даруй літа щасливії сему господару.
2) Начальникъ команды, состоящій при мѣстѣ переправы черезъ рѣку для взиманія сборовъ за перевозъ.
Шляхтюга, -ги, м. Ув. отъ шляхтич. Подумають, що який шляхтюга.
Шпиль, -ля, м.
1) Холмъ, невысокая круглая гора. Кругла, мов шпиль, гора. Українські яри гайові між невисокими та крутими горами та шпилями. Ой вийду я на шпиль-гору, на лебедів крикну.
2) Част. м'яльници (Cм.). Ум. шпилик, шпильо́к, шпилечок.
