Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волокінник

Волокінник, -ка, м. Раст. Paris quadrifolia. Вх. Пч. І. 11.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 251.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОКІННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОКІННИК"
Вигадування, -ня, с. Выдумываніе.
Дуйнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ дути = дмухнути и въ значеніи подуть, и въ значеніи побѣжать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула. Гол. III. 17.
За́рість, -рости, ж. Рубецъ, слѣдъ бывшей раны, поврежденія (на деревѣ). Камен. у.
Іговник, -ка, м. Игольникъ. Шух. І. 284, 154.
Паперець, -рцю, м. = папірець. Сип перець на паперець. Мет. 189.
Підпорошити, -шу́, -ши́ш, гл. Присыпать снѣгомъ. Підпорошило трохи дорогу.
Ремінник, -ка 1) Родъ широкаго кожанаго мужскаго пояса изъ куска толстой кожи, сшитой вдвое, такъ что въ средину прячутъ деньги, —тоже, что и черес, только шире. Чуб. УН. 418. 2) ремінник. Cм. вуголов. Шух. І. 166.
Стряха, -хи, ж. = стріха. Угор.
Уляговина, -ни, ж. = улоговина. На вулиці скрізь по уляговинах стоїть вода. Лохв. у.
Хрусталь, -ля, м. = хрущ 1. Melolontha vulgaris. Вх. Пч. II. 27.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОКІННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.