Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волочінник

Волочінник, -ка, м. Понедѣльникъ Пасхи, когда ходятъ христосоваться и поздравлять съ праздникомъ. Чуб. ІІІ. 24.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧІННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛОЧІННИК"
Доле́гливий, -а, -е. Донимающій, настойчивый. Cм. долігливий.
Завздо́вж, завздо́вжки, нар. = завдовжки.
За́йми́на, -ни, ж. = займанщина. Черниг. г.
За́йців, -цева, -ве Принадлежащій зайцу. — льон. Раст. Linaria vulg. Желех.
Купочки гл., дѣтс. = купі.
Нездужатися, -ється, гл. безл. Нездоровиться. Так щось нездужається мені.
Роздріб, -ро́бу, м. 1) Раздробленіе. 2) на роздріб. Въ розницу. Як на роздріб продавать миски, то по шість копійок, а на гурт, то по пять. Канев. у.
Рушлята, -лят, с. мн. Родъ дѣтской игры. Мил. 56.
Становляти, -ля́ю, -єш, гл. = становити. Там церковцю становляти. Чуб. III. 461.
Убілити, -ся. Cм. убіляти, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛОЧІННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.