Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гайта

Гайта, -ти, ж. Распутная дѣвка. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 266.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЙТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЙТА"
Бачця. Cм. бачитися.
Зем, зе́ми, ж. Полъ въ домѣ, преимущественно вымощенный кирпичемъ. Він сам розорив хату свою, а брат його зем розібрав. Зем була цеглою виложена в хаті, так він цеглу повикопував. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Ло́вко нар. Хорошо; красиво.
Незмінний, -а, -е. Неизмѣняемый; неизмѣнный.
Одп.. Cм. отъ відпадати до відпущення.
Піддовбувати, -бую, -єш, сов. в. піддовба́ти, -ба́ю, -єш, и піддовбти́, -бу, -бе́ш, гл. Поддалбливать, поддолбить, подковырять.
Привернути, -ся. Cм. привертати, -ся.
Солімка, -ки, ж. Ум. отъ солома.
Хворяти, -ряю, -єш, гл. = хворіти. Після того хворяла вона днів зо три, чи й білш. Екатер. у.
Царинник, -ка, м. Сторожъ «царини». Лохв. у. Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАЙТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.