Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

говорючий

Говорючий, -а, -е. Говорящій, имѣющій даръ слова. Говорючий голуб. Грин. І. 164, 160. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВОРЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВОРЮЧИЙ"
Безличник, -ка, м. Безстыдникъ. Шейк.
Вусань, -ня, м. см. усань.
Закаблу́к, -ка, м. 1) Задникъ (въ сапогѣ). Од Полтави до Прилуки заламала закаблуки. Н. п. 2) ха́та закабл́уком. Домъ, построенный въ видѣ буквы Г. Лебед. у. Ум. закаблу́чок. Купив мені черевички, — закаблучки риплять. Грин. III. 654.
За́місць, замісь. Cм. замісто.
Натолочувати, -чую, -єш, сов. в. натоло́чити, -чу, -чиш, гл. Много вытаптывать, вытоптать (о травѣ, хлѣбѣ). Желех.
Обжера, -ри, об. = обжира.
Перезначити, -чу́, -чи́ш, гл. Перемѣнить мѣтку.
Поскакати, -чу, -чеш, гл. Поскакать. Поскачи гайдучка та й передо мною. Чуб. V. 1075. Ой баранці круторогі поскакали по дорозі. Чуб. III. 454.
Учителювання, -ня, с. Учительствованіе, состояніе учителемъ. Шейк.
Шнирити, -рю, -риш, гл. Шнырять? Утята так і шнирять по над головами. О. 1862. VIII. 17.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОВОРЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.